Заводчик собак: покликання чи хобі?

Недосвідчена людина, що на дозвіллі розглядає цінники породистих цуценят, може подумати: який простий стартап, не вимагає великих вкладень. Адже всі процеси відбуваються природним чином: собачка схрещується з іншим собачкою протилежної статі, легко і просто народжує 11 здорових цуценят, вони продаються і ось тобі готовий чистий прибуток!

Розведення породистих собак – це один з тих випадків, коли все зоооовсім не так. А як? Як насправді відбувається розведення собак?

Хто займається розведенням собак?

Розведенням собак займаються:

•    розплідники;
•    кінологічні клуби;
•    заводчики під протекцією кінологічних клубів;
•    чорні заводчики.

Є ще окрема категорія господарів, які час від часу в'яжуть своїх собак і просто продають чи роздають щенят, найчастіше без документів. Не розведення, а звичайне гуманне розмноження. Говоримо гуманне, бо є й інший полюс розмноження, але про нього розповімо нижче.

У чому різниця між розведенням та розмноженням?

Розмноження – це спарювання двох собак та отримання потомства без будь-яких вимог до параметрів для цуценят із виводку.

Розведення – отримання потомства, що має певний набір якостей. Справжні заводчики постійно працюють над збереженням породи та її покращенням.

Це величезна відповідальність, велика праця, що вимагають повної віддачі, глибоких знань та абсолютного занурення у процес.

Що потрібно для того, щоб стати заводчиком?

Щоб стати просто заводчиком, який працює під протекцією клубу, спеціальна освіта не є обов'язковою. Але без знань з догляду, дресирування та розведення собак, готовності вкладатися у розведення (витрачати гроші та час) краще не починати.
Розведення собак точно не приносить надприбутків, а віддачі вимагає повної. Для більшості заводчиків – це хобі, яке приносить не гроші, а емоції. Вони просто міцно пов'язали своє життя із собаками.

Щоб стати заводчиком необхідно:

1.    Племінна самка з документами, у тому числі довідками про здоров'я, які постійно оновлюються
2.    Собака повинна успішно (дуже добре і вище) брати участь у виставках
3.    Якщо порода службова, то тварина має успішно скласти тести на робочі якості.
4.    Необхідно підтримувати постійний контакт із клубом, бути його членом, тому що дані про в'язку та потомство вносяться до бази клубу, фахівці клубу можуть допомагати у відборі цуценят.

Таврувати щенят може тільки клуб і документи на них заповнює також клуб. Клуб може допомагати і з пошуками гідного партнера для в'язки.

Які знання потрібні заводчикам?

Заводчикам необхідні глибокі знання про породу, з якою вони збираються працювати:

•    екстер'єр;
•    характер;
•    робочі якості собаки;
•    здоров'я;
•    особливості утримання та догляду;
•    особливості годування;
•    особливості дресирування.

Необхідно постійно вчитися, щоб бути в курсі нових трендів та вимог.

Треба знати також і все про в'язку собаки: за якими критеріями підбирається партнер, відстежувати особливості родових ліній, коли краще проводити в'язку, щоб цуценята котирувалися найвищим розрядом.

До речі, заводчики зрідка приймають пологи самі, найчастіше запрошують ветеринара. У породистих собак пологи частіше протікають із патологіями, тому розумніше не ризикувати.

Догляд породистих щенят також потребує спеціальних знань, відповідального підходу, системності. Малюків потрібно не лише виростити, а й перевести на твердий корм, обробити від паразитів, зробити перші щеплення, документи і лише потім віддавати новим господарям.

Висока вартість породистих цуценят здебільшого обумовлена витратами на них, починаючи від утримання та догляду за мамою та закінчуючи оплатою щеплень – розведення потребує постійних вкладень.

Не кожна людина здатна бути заводчиком. Це величезна праця, велика відповідальність та високі ризики. Але справжні заводчики не уявляють свого життя без цього.

То навіщо вони це роблять?

Справді: розведення цуценят вимагатиме чимало витрат, адже самка має бути у чудовій формі, участь у виставках вимагає часу та коштів, також не завжди просто знайти відповідного кандидата для в'язки – досить клопіткий бізнес, але люди все одно займаються розведенням, чому? Для заводчиків собак розведення стає частиною життя, її стилем.

Досвідчені заводчики можуть досягти успіху в селекції і залишити свій слід в історії собаківництва, отримавши тварину з особливо цінними якостями.

Окрім турбот, хобі дає доступ в особливе середовище, спільноту однодумців, захоплених спільними прагненнями та цілями, що беззаперечно люблять собак і свою справу, з унікальними знаннями та навичками. Це цілий світ, де запросто можна сховатися від будь-яких підступів суворої буденності, але заробити мільярди на цуценятах, на жаль, не вийде.

Яку роль у розведенні цуценят відіграють кінологічні клуби?

Кінологічні клуби є повноправними учасниками процесу розведення та покращення порід собак:

•    клуби проводять виставки;
•    видають сертифікати;
•    оформляють родовід;
•    допомагають знайти собакам пару для в'язки;
•    контролюють чистоту породи;
•    допомагають знайти спеціаліста (ветеринара чи кінолога) саме для вашої породи;
•    організовують семінари та курси, які добре допомагають новачкам;
•    через клуби можна придбати цуценят з мінімальними ризиками.

Розведення собак у розпліднику: що для цього потрібно?

Розплідник – це дуже серйозно: поєднувати розведення собак у розпліднику з іншою роботою навряд чи вийде, тому що турботи зростають у геометричній прогресії, витрати теж, а ось доходи, на жаль, зростають не так активно.

Для розведення собак у розпліднику необхідно:

1.    Відповідну освіту (ветеринар, кінолог)
2.    Кілька племінних собак (самців та самочок)
3.    Відповідні умови, де тварини зможуть не тільки жити, а бігати, грати, бо виставки та довідки про здоров'я ніхто не скасовував – усі племінні собаки мають бути в ідеальній формі!
4.    Розплідник має право сам видавати документи та таврувати щенят.

Для поліпшення чи навіть підтримки належного рівня породи необхідна постійна селекція. Заводчик зобов'язаний стежити, щоб тварина, що не відповідає стандартам породи за екстер'єром, характером або робочими якостями, не брала участі в розведенні. Репутація у світі серйозних заводчиків собак – річ безцінна! Адже для якісної в'язки необхідна свіжа кров, тому у розведенні собак зв'язки відіграють величезну роль!

Заводчики однієї породи, зазвичай, спілкуються навіть не лише на рівні міст, а на рівні країн, у пошуках гідного партнера для в'язки чи особливого цуценяти.

До речі, про частоту отримання потомства від породистої племінної самки:

•    інтервал між пологами має становити щонайменше 300 днів;
•    кількість пологів протягом життя має бути не більшою за 6;
•    участь у відтворенні здорового племінного самця не обмежена.

Добре, якщо витрати на утримання тварин, оформлення різноманітних документів та участь у виставках хоча б окупляться! Але, як ми вже говорили вище, ця історія не про гроші.
А ось ця сумна історія вже про гроші.

Чорні заводчики собак: хто вони такі?

Якщо ви думаєте, що чорні заводники – це просто люди, які розводять тварин в обхід офіційної реєстрації, щоб заощадити, то помиляєтесь.
Ні про яке розведення не йдеться, це розмноження, причому в найпотворнішій, антигуманній формі.

Чорні заводники утримують собак у жахливих умовах. Тварин тримають у клітках, вони не гуляють, з ними не займаються, вони змушені все життя перебувати в обмеженому просторі.

В'язка проходить кожну тічку, причому самочок накачують гормонами, щоб скоротити час між ними.
Близькоспоріднені схрещування – норма для таких «заводників», тому потомство виходить слабким, з численними генетичними відхиленнями.

Що відбувається з собанями, які втратили репродуктивні функції, ми навіть писати не хочемо.
Напишемо краще, а ви обов'язково почитайте і порадійте, про одну сумну історію зі щасливим фіналом.

Скайка: життя собаче

Скайці (вірніше одній безіменнійу собаці породи французький бульдог) не пощастило: вона потрапила до «розплідника» чорних заводчиків у Західній Україні, які тримали її в клітці у дворі і використовували як машину для виробництва цуценят протягом приблизно 5 років.

Цей «розплідник» був відомий зоозахисникам, але недосконале законодавство не дозволяло силою забрати собак із жахливих умов, тому Скайку та ще одну хвору собаку викупив запорізький приватний притулок та передав до Києва для первинного обстеження й стерилізації. Обидві собаки були у тяжкому стані і врятувати, на жаль, вдалося лише Скайку.

До нашої колеги Поліни вона потрапила випадково: добра дівчинка погодилася взяти тварину на перетримку, допомогти з її соціалізацією, навчанням, але залишати собаку в себе Поліна не планувала, не було такої можливості, а притулок тим часом шукав новий дім для собаки.

Так у безіменної змученої гормонами та нескінченними пологами тварини вперше в житті з'явилася своя людина та ім'я – Скайка. Можна тільки уявити собі, з якими труднощами довелося зіткнутися нашій Полінці, адже тварина зовсім не була пристосована до життя в квартирі.

Скайка у свої 6 років не вміла нічого з того, що інші собаки вміють вже у 6 місяців, була постійно налякана, не переносила самотність, часто не розуміла, що люди довкола налаштовані доброзичливо. Підірване гормонами та постійними пологами здоров'я вимагало лікування, спеціальних кормів, дієт, процедур.

Але найважчим виявилося навчити собаку гуляти. Вона взагалі не розуміла, що таке "ходити": надворі просто стояла, могла зробити пару кроків і все. Не вміла спускатися сходами, спілкуватися з собаками. На нескінченні процедури у ветклініці тварину доводилося носити на руках.

Але щире серце Поліни, її величезне терпіння і любов, що виросла зі співчуття, допомогли статися диву: тварина, яка здавалася безнадійно зламаною, відтанула і розквітла. Ви вже, напевно, здогадалися, що перетримка закінчилася повним та безповоротним удочеренням.

Дивіться яка гарнюня Скайка! І це ви ще її з Поліною не бачили – чарівність двох красунь просто зашкалює!

До речі, Скайка скуповується в E-ZOO: у нас є все для собак: якісний корм, гарний одяг, нашийники, шампуні та багато іншого – заходьте й вибирайте, собак треба обов'язково балувати (Поліна підтвердить).