Алергія на котів у дітей: міф чи реальність

Більшість людей просто не уявляють собі життя без тварин. У будинку обов'язково має бути вихованець. Найпопулярнішими домашніми звірятами є коти. Це зумовлено їхньою контактністю, грайливістю, високим інтелектом, порівняно простим утриманням та красою. Мало кого може залишити байдужим ясний янгольський погляд та чудова шубка.

Головні фанати котів – діти. Батьки чують фразу «хочу котика» щойно дитина починає говорити перші речення. Відмовляти малюкам важко, особливо в такому питанні, коли й самі дорослі часто бувають зовсім не проти появи у будинку пухнастої радості.

Відповідальні батьки перед тим, як взяти в будинок тварину, уважно вивчають інформацію про неї. Те, що коти можуть викликати алергію, відомо давно. Наскільки серйозною є ця проблема, як про неї говорять і пишуть?

Чи дійсно алергія на котів часто зустрічається у дітей?

На жаль, така проблема справді існує. За статистикою, кожен 4-й житель у світі схильний до алергії, і у кожного 10-го алергія саме на котів. Особливо сильні алергічні реакції на цю тварину бувають у дітей.

Ознаки алергічної реакції на кішку такі ж, як і на будь-який інший алерген:
• очі червоніють і починають сльозитись;
• ніс і очі сверблять;
• на шкірі з'являються висипання;
• рясне чхання, нежить;
• проблеми з диханням;
• сухий кашель;
• у місцях, подряпаних кішкою, спостерігається сильне почервоніння та свербіння.

У дітей, на відміну від дорослих, до цих ознак додаються ще й емоційний спад (псується настрій), млявість, сонливість, апатія.

Які дітки найбільш схильні до алергії на котів?

1. Найчастіше алергія проявляється у віці від 3 до 7 років.
2. Особливо схильні до алергії на котів ті малюки, батьки яких також страждали на цю проблему в дитинстві.
3. У дітей із слабким імунітетом ймовірність виникнення алергічної реакції вища, тому що ослаблений організм будь-який подразник розцінює як загрозу та реагує хворобливими проявами.
4. Діти-алергіки. Якщо дитина схильна до алергії, то ймовірність, що організм малюка відреагує також і на кішку, дуже висока.

А що саме в кішці викликає алергію у дітей?

Найчастіше алергічну реакцію викликають протеїни Felis Domesticus Allergen. Вони містяться в слині, епітелії, сечі та фекаліях тварини. Шерсть котів абсолютно безпечна сама по собі, але вона вкрита слиною, тому що кішки постійно вилизуються, що потенційно також становить загрозу. Алергія може виявлятись на якусь конкретну породу і навіть на конкретну тварину в той час, як інші коти не викликатимуть жодного дискомфорту у малюка.

Якщо алергія у дитини почалася, як тільки в будинку з'явилася кішка, робити поспішні висновки не варто: можливо, подразником служить не сама тварина, а її корм або наповнювач для лотка, шампунь, яким купають тварину. Тоді ця проблема може бути просто вирішена заміною.

Як зрозуміти, що викликає алергію?

Найбільш точно визначити, на що саме алергія у малюка можна за допомогою аналізів: алергопроби або аналізу крові. Попередній висновок можна зробити і самостійно, на якийсь час переселивши тварину до родичів або друзів і зробивши після цього генеральне вологе прибирання. Якщо ознаки алергії не зменшуватимуться і поступово сходитимуть нанівець, значить справа не в кішці. Але найточнішу відповідь може дати лише лікар спеціаліст після ознайомлення з результатами аналізів.
Буває так, що тварина з'явилася в будинку задовго до народження дитини, є повноцінним членом сім'ї і віддати її родичам у добрі руки або у притулок абсолютно неприйнятно.

Що робити, якщо кіт та дитина з алергією повинні жити в одній квартирі?

Алергія може початися не відразу: буває так, що кіт живе в сім'ї кілька років, до нього всі прив'язуються, включно з малюком, і раптом починається алергія. Що робити у такому разі? Швидко повністю виключити хворобливі прояви, швидше за все, не вийде, але звести їх до мінімуму цілком реально:
• постарайтеся перемістити тварину та всі її аксесуари якнайдалі від кімнати дитини;
• замініть відкритий лоток для тварин на закритий;
• купайте кота якнайчастіше, використовуючи спеціальний шампунь для зменшення алергії у людей;
• регулярно вичісуйте кота, подалі від дитини та її кімнати;
 • приберіть і з квартири всі речі, в яких можуть накопичуватися алергенні компоненти (килими, м'які подушки). Ідеально поміняти текстильну оббивку меблів на шкіряну;
• максимально часто проводьте вологе прибирання;
• намагайтеся тримати всі речі, особливо речі дитини, у закритих шафах;
• придбайте якісний очисник повітря, регулярно провітрюйте квартиру;
• контакт малюка з котом краще звести до мінімуму, слідкуйте за тим, щоб дитина регулярно мила руки, після того, як торкалася тварини;
• не доручайте дитині доглядати тварину;
• не дозволяйте дитині спати з котом, цілувати його;
• в аптечці завжди мають бути антигістамінні засоби.

Алергії на тварин теж мають сезонність: навесні, коли організм ослаблений, прояв інтенсивніший, потім відбувається спад і ситуація стабілізується. Часто трапляються випадки, коли алергія проходить сама по собі: організм малюка адаптується і перестає реагувати на подразник.

Любов може творити чудеса – не поспішайте виносити вирок тварині, боріться! Якщо ви комплексно підійдете до вирішення проблеми, то не тільки зможете перемогти або мінімізувати алергію, а й зробити дитину витривалішою та підвищити її пристосованість до навколишнього середовища.
Крім того, на вашому прикладі дитина буде вчитися відповідальному та людяному підходу до тих, хто знаходиться поруч. Для дітей немає ще такої суттєвої різниці між людиною і твариною (і навіть іграшками) – вона сприймає всіх майже однаково. Дитина бачитиме, як ви стараєтеся, щоб залишити вихованця у будинку, не травмувати його та малюка – це чудовий фундамент для формування доброти та відповідальності у маленької людини.

Ви тільки збираєтеся взяти додому кота, як зрозуміти, що тварина підходить вашій дитині і не викликатиме алергію?

Найкраща можливість вирішити проблему – не провокувати її виникнення. Якщо ваш малюк дуже просить котика, треба підійти до питання відповідально та виключити можливі ризики. Варто бути особливо уважними, якщо в одного з батьків є або була алергія на котів, ваша дитина схильна до алергії або дуже ослаблена. Зробіть алергопроби, проконсультуйтеся із лікарем.

Найпростіший спосіб – це дати можливість дитині деякий час побути з твариною, погратись з нею. Це має бути доросла тварина, тому що кошенята менш алергенні, ніж дорослі особини. Ваше завдання спостерігати чи не з'являються у малюка якісь ознаки алергії, та й у вас теж не повинно бути дискомфорту від спілкування з котом, адже вам треба буде жити під одним дахом – добре, коли зручно та приємно всім!
Якщо ніяких тривожних симптомів ні у вас, ні у дитини не з'явилося, з обережності, домовтеся із заводчиком про можливість повернути кошеня, якщо найближчим часом алергія все ж таки проявиться.

Як зменшити ймовірність виникнення алергії?

Щоб надалі алергія не з'явилася, стерилізуйте тварину до її статевого дозрівання, підтримуйте в квартирі чистоту: вологе прибирання, провітрювання, вичісування та купання – елементарні заходи, які допоможуть уникнути виникнення складнощів та проблем з утриманням вихованця.

Деякі породи котів менш алергенні, ніж інші, але абсолютно безпечних у цьому плані котів, на жаль, не існує. Ось перелік таких порід:
• сфінкс;
• сибірська кішка;
• корніш-рекс;
• девон-рекс;
• яванська кішка;
• східна короткошерста;
• балійська кішка.

Можна не хвилюватися, що для ката особливої породи знадобиться особливий корм. Залежно від породи придбаної кішки можна підібрати відповідне харчування для неї. Виробники кормів у співпраці з ветеринарами та дієтологами вже давно подбали про це та пропонують харчування відповідно до породи котів.
Відомо так само, що кішки зі світлим забарвленням шерсті менш алергенні, ніж їхні родичі з темнішим забарвленням. Однак тварини зі світлим забарвленням шерсті вимагають спеціальних шампунів для купання та спеціальних доглядових засобів після купання, що допомагають підтримувати білизну та яскраве забарвлення шерсті.

Якщо, незважаючи на ваше величезне бажання мати саме кішку, алергія проявляється навіть від тимчасового контакту з нею, то краще, на якийсь час, залишити цю ідею і спробувати переключити увагу молюка на іншу тварину, наприклад, собаку – вони менш алергенні. Якщо перемовини про іншого вихованця не мали успіху, то поясніть дитині, що необхідно трохи почекати, можливо через якийсь час негативна реакція на кішку не буде такою інтенсивною і можна буде повернутися до цього питання.

А поки буде непогано, іноді, контактувати з котами, щоб потроху звикати. Добре, якщо у родичів чи друзів є коти, до яких ви могли б приходити в гості. Небезпечні прояви алергії, на щастя, трапляються нечасто. При правильному догляді, відповідальному утриманні та постійному контролі з боку дорослих, спілкування дитини та кота принесе незабутні емоції, навчить доброті та відповідальності. Якщо є така можливість, обов'язково подаруйте дитині це щастя!