Вірус імунодефіциту кішок чи котячий СНІД: як вижити з діагнозом?

Вірус імунодефіциту котів (ВІК, FIV, Feline immunodeficiency Virus) – це ретровірус Retroviridae, роду Lentivirus, досить поширений серед котячих. Його носіями, найчастіше, є вуличні дорослі та літні коти (вік 5-10 років). Діаметр збудника – 100-110 нм.

Імунодефіцит кішок, який викликається ВІК – захворювання тяжке, що повільно розвивається і вражає імунну, нервову систему і всі важливі органи тварини. Заразившись, висока ймовірність того, що не отримуючи своєчасне та правильне лікування, кішка помре.

Зміст

1. Ознаки захворювання
2. Хто у зоні ризику?
3. Способи зараження
4. Як протікає хвороба?
5. Лікування
6. Хворий вихованець і людина
7. Профілактика

Ознаки захворювання

Симптоми найчастіше викликаються не самим вірусом імунодефіциту кішок, а вже вторинними інфекціями, які атакують ослаблений і позбавлений здатності чинити опір захворюванням, організм.

ВІК (вірус імунодефіциту у кішок) проявляється у вигляді:

• шкірних, кишкових, дихальних інфекцій, а також інфекцій ротової порожнини (стоматити, гінгівіти, періодонтит з виділенням великої кількості гною), які погано піддаються лікуванню та виникають знову та знову;
• уражень лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, нирок та інших органів;
• апатії, повільності (гальмуванню), загальної слабкості;
• лімфаденопатії, гіпертермії;
• втрати ваги;
• сльозотечі, постійних носових та очних виділень.

Носії вірусу також дуже часто страждають від:

• демодекозу;
• нотоедрозу;
• дерматитів, облисіння;
• токсоплазмозу;
• системного кандидозу;
• кон'юнктивіту, увеїту, кератиту та інших очних проблем;
• бактеріального циститу;
• піотораксу;
• інфекційного перитоніту;
• неоплазії;
• кокцидіозу;
• хронічної діареї;
• бактеріальної пневмонії;
• каліцівірусної інфекції;
• герпесвірусної інфекції і т.д.

Онкологічні та неврологічні захворювання, на жаль, також нерідкі серед носіїв ВІК.

Хто у зоні ризику?

Згідно з проведеними дослідженнями, під час яких обстежили диких кішок у зоопарках та природному середовищі, виявилося, що деякі з них також є носіями вірусу імунодефіциту. Вчені дійшли висновку, що найбільше заражені ті види котячих, які схильні захищати свою територію від непроханих гостей: ягуари, снігові барси, леви, тигри, пантери, руді рисі тощо. Вірус потрапляє в організм котячих через укуси та подряпини.

Що стосується кішок породистих, які ведуть домашній спосіб життя, то, звичайно ж, ризик зараження ВІК у них набагато нижчий, порівняно з вуличними, безпородними котами, які часто вплутуються в бійки.
Нестерилізовані/некастровані коти частіше заражаються.

Цікавий факт: коти та кішки похилого віку вважаються більш агресивно відстоюючими свою територію, і саме тому ризик зараження для них вищий, ніж для котячих молодого віку.

Коти хворіють частіше за кішок.

Способи зараження

Як коти заражаються ВІК? Вірус виявляється у крові, слині та інших рідинах котячого організму.

Як було зазначено вище, зараження відбувається через укуси. Здавалося б, щоб уникнути інфікування вірусом, достатньо лише захистити свого вихованця від встрявання в бійки з іншими котами. Однак не все так легко, і заразитися пухнастик здатний також і через вилизування.

Ще один спосіб зараження через переливання інфікованої крові.

Іноді ВІК передається від матері-кішки до кошенят. Чи будуть маленькі пухнастики володарями грізного вірусу, залежить від того, до якого титру в крові мами-кішки в період вагітності та лактації належав вірус імунодефіциту. Якщо вона перебуває у гострій стадії перебігу хвороби, то послід може бути заражений до 70%. А от якщо яскравої симптоматики не спостерігається, але при цьому кішка – носійка хронічного ВІК, то всі кошенята, на жаль, теж заразяться.

Новонароджені кошенята, яких виносила та вигодовує інфікована кішка, можуть за рахунок наявності материнських антитіл за результатами аналізів вважатися здоровими. Але вся правда стане зрозумілою через 16 тижнів, при повторній здачі аналізу крові. В окремих випадках дія материнських антитіл зберігається в організмі кошеняти до 6 місяців і тому тестування на ВІК може показувати хибний результат.

Чи можуть коти заражатись під час парування? Цей спосіб зараження науково не підтверджений, проте виключати його не варто, адже ми вже знаємо: ВІК живе у всіх рідинах котячого організму + передається через укуси, що часто супроводжують процес в'язки.

Як протікає хвороба?

Отже, тварина заразилася. Як же розвивається та протікає хвороба?

Симптоми можуть виявитися далеко не відразу, оскільки ВІК розвивається поступово і повільно (зазвичай протягом декількох років), руйнує лейкоцити, при цьому уражаються органи та системи організму кішки. Знищення імунної системи призводить до ослаблення вихованки та приєднання вторинних інфекцій, які вона вже не може перемогти самостійно, без підтримки симптоматичної терапії.

Через 4-6 тижнів після зараження ВІК у кота можуть спостерігатися такі симптоми: підвищена температура, загальний пригнічений стан, збільшення лімфатичних вузлів, нейтропенія та/або лейкопенія. Ця початкова стадія зазвичай триває близько трьох тижнів.

Потім такі "гострі" підозрілі симптоми змазуються, усуваються, викликавши здивування у власника кота, який часто просто не розуміє, що ж відбувалося з тваринкою, і захворювання переходить у приховану (латентну) фазу. Ця стадія може тривати від кількох місяців до трьох років. У деяких тварин — від 4 до 6 років, і в дуже рідкісних випадках взагалі ніяких клінічних симптомів до самої загибелі кота може не спостерігатися. Вихованець у цей час здається здоровим, хоча насправді це не так, і ВІК поступово руйнує його імунітет. У деяких випадках в латентній стадії може поступово знижуватися вага кішки, спостерігатися лімфаденопатія, лихоманка, анемія, нейтропенія, лейкопенія і лімфопенія, інфекції ротової порожнини, що сильно надокучають тварині, хвороби шкіри, дихальних шляхів, органів шлунково-кишкового тракту.

Пізня стадія імунодефіциту у кішок характеризується такими проявами, як: відхилення в поведінці, неврологічні захворювання, судоми, проблеми з пам'яттю, постійні, інфекційні захворювання, що важко виліковуються. Кішка виглядає виснаженою. Вона дуже схильна до атак паразитів, грибків, інших вірусів, протозойних і бактеріальних захворювань.

Лікування

Чи можна вилікувати хвору тварину? На жаль, на сьогодні ситуація така сама, як і у людей з ВІЛ — повністю вилікувати неможливо. Одного разу заразившись, кішка хворіє все життя. Не існує поки що таких противірусних препаратів, які змогли б раз і назавжди позбавити тварину від вірусу.

Але можна боротись і не здаватися. Лікування має бути спрямоване на підтримку нормальної життєдіяльності, боротьбу із симптомами та підтримку імунітету. У такому разі хвора кішка почувається краще і здатна жити далі. Чим краще про тварину дбають і бережуть її — тим довше продовжуватиметься життя.

Якщо ви помітили загрозливі симптоми, відвідайте разом із котом ветеринарну клініку. Досвідчений лікар проведе медичну діагностику і підкаже, чи є вірус небезпекою для здоров'я вашого пухнастика. Для цього мурчику доведеться здати аналіз крові.

Інфікованому котику можуть призначити як підтримуючу терапію: антибіотики, кортикостероїди, вітаміни... Все це, звичайно ж, полегшить загальний стан організму і невдовзі тварині стане легше. Курс симптоматичної терапії найчастіше призначається до 3 тижнів. Під час лікування слід контролювати гематологічні показники.

Хворий вихованець і людина

Чи здатний господар хворого кота заразитися вірусом імунодефіциту? Чи становить захворілий вихованець загрозу для людини та членів її сім'ї? Тут тривожитися не варто. Вірус імунодефіциту котів не передається людям — ні дорослим, ні маленьким.

Якщо ваш пухнастик хворий — подбайте про те, щоб зараза не поширювалася довкола. Доведеться обмежити тварину у відвідуваннях вулиці, де вона може вільно контактувати з іншими кішками та поширювати вірус.

Профілактика

Вірус імунодефіциту кішок поза організмом здатний жити до 4 діб за кімнатної температури. Він швидко гине під час кип'ятіння. Дезінфікування заражених поверхонь спиртом вбиває ВІК за 5-10 хвилин. А ось обробка приміщення ультрафіолетом не надто згубна для вірусу. Володіння цією інформацією дозволить вам зрозуміти, як ефективніше проводити прибирання та дезінфекцію приміщення, в якому проживає хвора тварина.

Щодо вакцини проти вірусу імунодефіциту кішок, то до 2022 року такої не існувало. І ось нарешті з'явилася. Однак вакцина проти ВІК не вважається основною (обов'язковою), поряд із вакцинами від вірусу герпесу, лейкемії, панлейкопенії та каліцівірусу. Що це означає? Вона потрібна не кожному кошеняті або дорослому коту/кішці. Чи потрібно саме вашому вихованцю щепитися від ВІК, підкаже ветеринар і враховуватиме він, у тому числі, і спосіб життя, який веде тварина (чи контакти з іншими котячими, походи на вулицю тощо).

Вакцина проти ВІК складається із трьох ін'єкцій, кожну з яких ставлять кожні 2-4 тижні. Поки кошеня не отримає третю вакцину, не можна сказати, що воно захищене від вірусу імунодефіциту. Обов'язково необхідно довести вакцинацію до переможного кінця і доки справа не зроблена, тварину з дому випускати не можна. Ревакцинувати кошеня доведеться щороку.

Щоб не допустити зараження свого вихованця, вам слід обмежувати його контакти з іншими котами, особливо поза домом. Якщо тварина досягла статевої зрілості, активно мітить територію і проситься на вулицю, рекомендується провести процедуру кастрації/стерилізації, причому провести її слід раніше, щоб не страждала психіка вашого вихованця.

Необхідно дуже відповідально підійти до процедури дегельмінтизації, адже заражений кіт з ослабленим організмом постійно наражається на ризик отримати не тільки нову інфекцію, але і паразитів. Оберігати кота ще ретельніше варто і від бліх.

Бажаєте взяти до себе в будинок нового улюбленця? Що ж, радимо вам витримати карантин (досить тривалий час - близько 3 місяців) і лише після цього знайомити свого кота з новим мешканцем, особливо якщо останній взятий з притулку/розплідника (!).

E-ZOO бажає всім котикам міцного здоров'я! Бережіть своїх пухнастих друзів та час від часу балуйте їх товарами з нашого каталогу!