Знайди 10 відмінностей. Чим різняться між собою породи собак коллі та шелті?

Коллі (інші назви цієї породи: шотландська вівчарка, довгошерстий коллі, собака Лессі). Це пастушача, велика порода собак.
Шелті (інші назви: шЕтландська вівчарка). Пастушача порода дрібніших розмірів.

Зміст

1. Порівнюємо за характеристиками коллі та шелті
2. Історія виникнення порід
3. Який характер у коллі та шелті?
4. Догляд за коллі та шелті: чи є відмінності?

Порівнюємо за характеристиками коллі та шелті

Собаки зовні дуже схожі, але відмінності все ж таки є! І, насамперед, це розміри та вага.

Вага: коллі 26-34 кг (хлопчики), 19-26 кг (дівчатка). Шелті: від 6,8 до 11,3 кг
Висота в загривку: у коллі 56-71 см (хлопчики), 51-56 см (дівчатка). У шелті: 34-40 см (хлопчики), 32-37 см (дівчатка).
Шерсть. Коллі: пряма, довга, жорстка, але з 1990-х років розводять як довгошерстих, так і короткошерстих коллі. Густе підшерстя. Пишний хвіт та комір на шиї, очеси на лапах. Довгошерстий коллі найбільш поширений по всьому світу. Адже не дарма ми всі асоціюємо цю породу з твариною, вкритою довгим і пухнастим шерстяним покривом! Короткошерстний коллі - явище набагато рідкісніше. Шелті: мають довгу пряму шерсть. Шерсть також грубувата на дотик, але при цьому має підшерстя, який складається з ніжних і пухнастих волосків. На шиї густа грива, задні кінцівки покриті довшими волосками. Також є довгі очеси на лапах.

Голова: у коллі – витягнута, видовженої форми. У шелті — більш витончена, звужується до носа.
Ніс: в обох - закругленої форми, чорного кольору.
Вуха: маленькі. Стають напівпіднятими та нахиленими вперед, тільки якщо коллі чи шелті чимось зацікавилися чи стривожилися.
Очі: в обох мигдалеподібної форми, косо посаджені, з хитрим лисячим поглядом. Колір: найчастіше темно-коричневий, але зустрічається і блакитний, а також гетерохромія.

Шия: довга, міцна, м'язиста - у коллі. У шелті - більш витончена, красиво вигнута, але при цьому теж з вираженими м'язами.
Статура: струнка, але при цьому міцна у обох порід.
Кінцівки: задні - м'язисті, жилаві, передні - сухі. При бігу відчувається різниця: коллі рухається більш згруповано й у чомусь різко, а шелті — плавніше та граціозніше.
Хвіст: пухнастий у обох порід.

Колір шерсті. У коллі має 3 різновиди. Соболяче забарвлення: всі відтінки золотистого - від світлого до темного. Триколірний: чорний з коричнево-рудими мітками. Блю-мерль: сріблясто-блакитна, з чорними плямами або прожилками, рудими мітками на голові та/або ногах. У шелті допустимо 5 мастей. Крім перелічених вище додається чорно-білий (білі мітки на лобі, кінчику хвоста, шиї, ногах і грудях) і чорний з коричневим (допустимі білі мітки).
Країна походження: коллі порода — Великобританія. Шелті — північний схід Шотландії (Шетландські острови).
Тривалість життя: у середньому 12-14 років у представників обох порід.

Історія виникнення порід

Коллі. Наприкінці 19 століття собаки, які належали до сімейства коллі (представників яких досить багато) стали оформлятися в окрему породу — шотландська вівчарка. Таких псів спочатку використовували для випасання овець. Це було і ефективно, і вигідно, адже не доводилося наймати пастухів та платити їм за випасання стад.

Популярність до представників породи прийшла після того, як королева Вікторія взяла собі нового вихованця коллі на ім'я Нобл. Царській особі сподобався такий хвостатий друг і незабаром було взято на утримання ще кількох собак.

У 1860 році вже можна було помітити, як серед усіх коллі деякі виділяються більш рудою та густою шерстю, а також більшими розмірами.

Надалі представників породи схрещували з іншими породами, внаслідок чого мордочки коллі набули ще більш подовженої форми, а шерсть засяяла червоно-рудими відтінками.

Собак почали демонструвати на виставках. До 1885 року порода коллі вже була схожі на сучасну, ту, що ми звикли сьогодні бачити на екранах телевізорів і на вулицях у супроводі своїх щасливих господарів.

Шелті. Порода шелті також виникла у 19 столітті. Батьківщина цих вівчарок – Шетландські острови. Вважається, що предки цих собак перебралися на вказані території разом із першими поселенцями, які шукали там зелені лугові пасовища для розведення своїх овець. Привезені вихованці активно контактували зі шпіцами, яких часто можна було побачити на островах, в результаті, набували таких змін у зовнішньому вигляді, як пухнастість шерстяного покриву і цятки на шерсті.

Через якийсь час собаки поселенців почали схрещуватися із бордер-коллі, кінг-чарльз-спаніелями та іншими породами, щоб у результаті постати перед нами у звичному для нас вигляді — милої і добродушної на вигляд собаки-шелті.

Звичайно, як і коллі, шетландських вівчарок активно використовували для випасання отар. Але це тривало недовго, до 19 століття, поки місцеві пастухи не вивели кілька особливо великих порід овець, з якими бідні шелті вже не справлялися. А потім дрібним пастушкам і зовсім знайшли заміну. Тепер овець почали випасати вівчарки-гуртівники.

Порода шелті залишилася без роботи і почала повільно вимирати. Так, можливо, і сталося б, якби не британці. Заводчик Джеймс Логгі, наприклад, заснував перший клуб, розташований у столиці Шетландських островів, у пошані якого перебувала порода шетландська вівчарка.

На початку 20 століття перша шелті ступила на землю Америки, де раптово набула величезної популярності! При цьому породу досі не визнавала жодна асоціація. Шелті визнали лише 1948 року, після закінчення Другої світової війни.

Який характер у коллі та шелті?

Коллі. Собаки коллі не відрізняються агресією. Вони досить активні (адже пастушача порода!). Коллі собака легко піддається дресируванню, тямуща і доброзичлива. Представники цієї породи вважаються високоінтелектуальними, ви сміливо можете купувати їм інтерактивні іграшки поскладніше, і ми запевняємо, вам разом не будемо нудно грати. А крім таких хитромудрих забав, коллі люблять і активні ігри. Таким собачкам необхідна фізична активність. Їм підходить участь у аджиліті, фрісбі.

Коллі можна іноді залишати одного в будинку. Але такі "вилазки" господаря повинні бути нечастими і не надто довгими, адже тварина незабаром по ньому затужить.

Пастушача собака коллі не вважається хорошим охоронцем (і це при тому, що здавна такі собаки випасали череди овець і не давали їм розбрідатись навколо). Якщо вам необхідний захист будинку, варто віддати перевагу псу іншої породи, тому що коллі запросто може почати грати з грабіжником, що прокрався у ваше житло.

Цей аристократ з лукавою мордочкою не проти потоваришувати і з котами, та іншими собаками, які проживають з ним в одному приміщенні. Також коллі вважається однією з найкращих порід собак для сімей, у яких є маленькі діти. Представники цієї породи, як і ньюфаундленди, — відмінні няньки для людських малюків. Головне, правильно навчити собаку і дати звикнути до присутності дитини.

Також цих собак не назвеш надто тихими. Подати голос коллі любить і сусіди можуть бути не в захваті від заливистого гавкоту вашого пухнастого вихованця, на якого раптом наринули емоції. Собаки люблять спілкуватися з господарем за допомогою подачі голосу. Завивання, вереск та бурчання — якось так звучить товариський шотландець коллі. :)

При цьому собака коллі не має такої риси характеру як непередбачуваність. Незважаючи на свою рухливість, вона все робить так, ніби переживає щось зіпсувати. Дуже акуратний собака, особливо при правильному вихованні! Він не пристає до господаря і не бігає за ним по п'ятах, випрошуючи ще більше уваги, при цьому дуже чуйний до всіх домочадців, якщо бачить, що з ним хочуть поконтактувати.

Нечасто шотландська пастушача собака псує домашнє начиння, ганяє котів чи гарчить на незнайому людину. Але тут є одне "але". Якщо коллі вівчарка побачить, наприклад, колективний забіг кількох собак за кішкою, він може підключитися до гонитви, адже десь глибоко всередині в ньому зіграє здавна закладене бажання "випасати стада".

Дресирування коллі. Шотландські вівчарки дуже розумні, як уже згадувалося, і легко навчаються командам та навичкам, проте лише в тому випадку, якщо господар не веде себе авторитарно. Порода коллі дуже чуйна та вразлива. Відчувши зневажливе чи жорстоке ставлення до себе, можуть збунтуватися. Їх не слід заводити сім'ям, у яких часто відбувається з'ясування стосунків на підвищених тонах, оскільки для собаки це сильний стрес та ще одна перешкода для успішного дресирування.

Шелті. Ну, а шелті за характером — собачки вкрай допитливі, але обережні. Вони не надто шанують чужинців, а то й зовсім їх побоюються, про що сигналізують заливистим гавкотом. Як не дивно, але на відміну від коллі, дрібніша шелті, за свідченнями власників таких собак, просто чудово справляється з охороною приміщення. Можливо, тому що вона вважається допитливішою і частіше, ніж коллі здатна виявляти злодія?

Шетландська вівчарка — один із найінтелектуальніших собак у світі. Легко піддається дресируванню, у чому також простежується схожість із коллі.

Це весела собака-компаньйон. Вона, як і коллі — чудова нянька для ваших дітей, а також відданий та вірний друг.
На відміну від коллі, шелті найбільше прив'язується до однієї людини, ним найчастіше, звичайно ж, стає улюблений господар. Це не означає, що собака не любитиме інших домочадців, просто один з них буде у неї на особливому рахунку. Шелті трохи сором'язливі і тяжко переживають втрату свого власника або його заміну.

Шелті собака потребує активності, не менше, а то й більше (!), ніж коллі. Участь в активних іграх та аджиліті так само показано для представників породи. Потребує тривалих вигулів.

Дресирування проходять на "ура!", якщо господар не виявляє агресії та деспотизму. В іншому випадку пес слухатись не буде. Шелті має почуття власної гідності.

Шетландські вівчарки ще голосистіші, ніж коллі. Це галасливі вихованці, які обожнюють дзвінко гавкати поки не набридне, але при цьому настільки харизматичні і привабливі, що їм все прощається.

Собака шелті набагато гірше переносить тривалу відсутність свого господаря. Якщо коллі на деякий час можна залишити без нагляду і він придумає собі розваги, то шелті почне відчайдушно сумувати і не знаходитиме собі місця, доки власник не повернеться додому.

Також шетландська вівчарка вимагає набагато більше уваги, ніж коллі. Шелті дуже тактильний вихованець, при цьому він не схильний до агресії, неконфліктний.

Догляд за коллі та шелті: чи є відмінності?

Коллі. Здоров'я у таких хвостатих просто чудове. Шотландський коллі може жити на вулиці: у будці або у вольєрі.

Власнику слід знати, що у коллі, особливо довгошерстих, висока потреба у догляді за шерстю. Собака сильно линяє, і щоб її шерстяний покрив виглядав привабливо, за ним слід ретельно доглядати. Линяння може відбуватися протягом усього року. У собак, які живуть на вулиці — восени та навесні. У самок линяння відбувається після пологів, а нові волоски, які відростають, часто гірші за попередні за якістю.

Вичісувати коллі слід 1 раз на тиждень, при цьому застосовуючи зволожувальний спрей для легшого розплутування волосків. Хвіст необхідно чесати ще дбайливіше, щоб не пошкодити шерсть. Після линяння коллі часто виглядає не дуже: його шубка прорідилася і має здебільшого жалюгідний вигляд. Але варто трохи почекати – і все знову буде чудово! Щоправда, періоди линяння — не найкращий час для участі у виставках.

Купання. Коллі — володарі жорсткої шерсті тож шампунь варто купити для жорсткошерстих собак. Мити пса треба не частіше 2-3 разів на рік.

Кігтіі слід обрізати, використовуючи кігтеріз для середніх і великих порід собак. Чистити вушка – 1 раз на тиждень, користуючись ватним тампоном, чистою водою чи спеціальним засобом для очищення.

Догляд за очима потрібен ретельніший, ніж для інших порід собак. Невеликі роздратування забираються за допомогою ватного тампона та відвару ромашки, але почервоніння та сильне запалення лікується у ветеринара, а не вдома.

Після кожної прогулянки необхідний огляд лапок, їх миття та змащування подушечок олією чи жирним кремом. Густу шерсть, що проростає між пальцями, краще зрізати, тоді й мити їх буде набагато легше — і від бруду, і від льодових скоринок взимку.

Прогулянки. Для коллі важливі тривалі та активні вигули. Від 4 години на день. Для зимових променадів собаці не завадить прикупити теплий комбінезон, що захищає, так шерсть залишиться чистішою, та й коллі буде комфортніше.

Харчування. Коллі віддають перевагу сухим кормам, з додаванням натурального м'яса. Рекомендуємо вибрати раціон супер-преміум чи холістик. Вітамінно-мінеральний комплекс радимо підбирати за рекомендацією ветеринарного лікаря. Для коллі, що беруть участь у виставках, небажане споживання ламінарії, оскільки це може вплинути на колір шерсті. У всьому іншому, коллі харчується, як усі інші собаки й вони не мають будь-яких особливостей.

Шелті. Як і коллі, ця вівчарка схильна до сильного линяння. Їй також потрібна участь людини у звільненні від відмерлих волосків та вичісування здорової шерсті.
Вичісування рекомендують проводити через день, рухаючись чесалкою від кінчиків шерсті все глибше, добираючись у підсумку до підшерстя. Під час линяння – процедура проводиться вранці та ввечері щодня, бо краса потребує жертв у цьому випадку! Приємний бонус для власника: шерсть шелті не пахне взагалі. Особливо ретельно доглядайте шерсть за вушками, там вона схильна збиватися в ковтуни.

Купання рекомендовано раз на 2-3 місяці. Використовуйте зволожувальні шампуні, кондиціонери або сухий шампунь, якщо миття неможливе з будь-яких причин.

Харчування. Шелті необхідне харчування, основу якого становить тваринний білок. І найкраще – м'ясо у сирому вигляді. Не рекомендується пропонувати шетландській вівчарці трубчасті кістки для гризіння, картоплю, бобові. Зважайте на це також при виборі промислових кормів.

У шелті здоров'я не гірше, ніж у коллі. Представники обох порід часто мають міцний імунітет, який дозволяє їм сміливо протистояти найскладнішим захворюванням.

Собаці необхідне свіже повітря, регулярні тривалі прогулянки та фізична активність. Інакше, у квартирно-тепличних умовах вона швидко зачахне. Гуляти з вихованцем слід від 3 годин і довше. Якщо у вас шелті-хлопчик, то довше, аніж 3 години, оскільки собаки часто мітять територію.

Догляд за очима, вухами, лапами у шелті не надто відрізняється від коллі.

Отже, якій породі ви віддали б свою перевагу?